Дайджест «дорожніх» питань-відповідей для управлінців і техфахівців. Випуск 1

Документів за вашим запитом не знайдено

Дайджест «дорожніх» питань-відповідей для управлінців і техфахівців – це збірка відповідей на найбільш поширені питання представників регіональних і місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування в частині децентралізованого управління дорожнім господарством в їхніх регіонах, містах, селах та селищах.

Розроблений експертами Проєкту «Прозорість та підзвітність при здійсненні дорожніх робіт на дорогах місцевого значення: міста та громади» на прохання та запити співробітників місцевих дорожніх підрозділів, Дайджест дорожніх «проблем» має чітку структуру у форматі «запитання-відповідь» за п’ятьма різними темами:

  1. Закупівлі,
  2. Проєктування,
  3. Контроль якості,
  4. Матеріали та технології,
  5. Дороги комунальної власності.

При цьому більшість з тем дозволяють прояснити питання, що можуть виникнути на кожному з етапів життєвого циклу інфраструктурного проєкту в усіх замовників дорожніх робіт і послуг, у той час, як остання допомагає вирішити спірні моменти управління саме магістральними дорогами та вулицями в населених пунктах.

Поставити власне питання та отримати на нього відповідь у наступному випуску Дайджесту можете і Ви, натиснувши кнопку “ПОСТАВИТИ ВЛАСНЕ ПИТАННЯ” і заповнивши відповідну форму.

ЗАКУПІВЛІ

ПРОЄКТУВАННЯ

МАТЕРІАЛИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ

Поділіться досвідом підготовки тендерних заявок, які б максимально унеможливлювали участь у торгах підрядників, що занижують ціну за рахунок подальшого порушення якісних і кількісних характеристик об'єктів

При проведенні закупівель шляхом здійснення конкурентного відбору замовник не може виключити вірогідність цінового демпінгу. Однак є можливість передбачити умови для протидії демпінгу недобросовісних учасників.

У Законі України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон) при закупівлі товарів, робіт, послуг запроваджений інструмент протидії демпінгу – аномально низька ціна тендерної пропозиції. Електронна система закупівель за параметрами, визначеними в Законі, автоматично визначає аномально низьку ціну тендерної пропозиції. Учасник, який надав аномально низьку тендерну пропозицію, протягом встановленого Законом строку повинен надати обґрунтування щодо аномально низької ціни. Замовник може відхилити аномально низьку тендерну пропозицію, якщо учасник не надав належного обґрунтування вказаної у ній ціни або вартості, та відхиляє аномально низьку тендерну пропозицію у разі ненадходження такого обґрунтування протягом встановленого Законом строку.

Водночас ціновий демпінг може впливати на ефективність закупівлі і при менших, ніж визначені в Законі для аномально низької ціни, параметрах.

При закупівлі підрядних робіт для мінімізації можливого демпінгу недобросовісних учасників слід враховувати наступне.

В договорі підряду договірна ціна може встановлюватися як тверда, так і динамічна. Порядок розрахунків за виконані роботи в залежності від виду договірної ціни різний.

У порівнянні з твердою договірною ціною динамічна договірна ціна при проведенні тендеру/спрощеної закупівлі внаслідок можливого демпінгу є більш ризикованою для виконання підрядного договору у повному обсязі. При динамічній ціні під час виконання договору при розрахунках за виконані роботи компенсація підряднику витрат, спричинених зростанням вартості матеріально-технічних ресурсів, здійснюється у складі вартості цих ресурсів за поточними цінами. Тож учасник, який при встановленій динамічній ціні демпінгує на аукціоні за рахунок необґрунтованого заниження цін на матеріальні ресурси, у разі перемоги найчастіше не виконуватиме всі роботи за цінами на ресурси, що зазначені в його договірній ціні на момент укладення договору про закупівлю. В результаті при вичерпанні суми договору можливе невиконання повного обсягу робіт.

Радимо при встановленні в проєкті договору про закупівлю виду договірної ціни – тверда чи динамічна – зважати на строки виконання робіт за предметом закупівлі, структуру та види робіт. В тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі доцільно зазначити інформацію про перелік необхідних підтверджуючих документів та розрахунків до договірної ціни, що мають бути надані учасником-переможцем при погодженні замовником договірної ціни під час укладання договору про закупівлю.

Якщо замовник вирішив передбачити у договорі про закупівлю динамічну договірну ціну, слід приділити особливу увагу встановленню в умовах проєкту договору порядку проведення розрахунків за виконані роботи, а саме: порядку уточнення цін ресурсів, прийнятих в договірній ціні, та порядку надання підтверджуючих документів для перевірки цін на матеріально-технічні ресурси, що враховані у вартості виконаних робіт.

До відома: питання складання та узгодження договірної ціни, порядку здійснення взаєморозрахунків за виконані обсяги робіт в залежності вид виду договірної ціни, а також компенсації додаткових витрат підрядника, пов’язаних з інфляцією, яка може відбутися протягом будівництва, викладені у розділі 6 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».

В умовах проєкту договору про закупівлю доцільно також передбачити дієві засоби впливу на підрядника з метою належного виконання ним умов договору.

Такими засобами можуть бути:
– вимога внесення переможцем не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання договору про закупівлю, яке повертається згідно з частиною другою статті 27 Закону, зокрема, після виконання договору про закупівлю;
– господарські санкції (відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції).

Цікавить питання оформлення та складання тендерної документації закупівель. Також хочеться почути про помилки закупівель, щоб не допускати подібного.

Основним джерелом інформації для учасників щодо умов проведення тендеру є тендерна документація. Перелік відомостей, які має зазначити замовник в тендерній документації, а також інші вимоги до формування тендерної документації встановлені статтею 22 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон). Зауважимо на необхідність дотримання замовником положень Закону щодо складання тендерної документації. Нагадаємо, що відповідно до статті 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення складання тендерної документації не у відповідності до вимог закону тягне за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника.

Слід пам’ятати, що замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників. Згідно частини четвертої статті 22 Закону тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.

Відповідно до нової редакції Закону в тендерній документації не можна встановлювати вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України “Про доступ до публічної інформації” та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним. Встановлена заборона вимагати від учасників засвідчення документів печаткою та підписом уповноваженої особи, якщо такі документи надані у формі електронного документа через електронну систему закупівель із накладанням кваліфікованого електронного підпису. У статті 23 Закону визначені вимоги до формування технічної специфікації.

На підставі напрацьованих практик застосування нової редакції Закону наприкінці року авторським складом CoST Ukraine буде оновлений Посібник ризиків закупівель в дорожній сфері (далі – Посібник) зокрема розділ, який присвячений ризикам тендерної документації.

Водночас, інформація Посібника про технічне завдання, проєкт договору про закупівлю та його недоліки, а також про можливі засоби впливу на підрядника з метою належного виконання ним умов договору може бути корисною замовнику і сьогодні. В Посібнику наведені приклади оскарження вимог та умов тендерної документації та рішень АМКУ щодо розгляду скарг.

Чому закупівлі проводяться від 1,00 грн?

Закон України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон), який діє в оновленій редакції з 19 квітня 2020 року, не встановлює обов’язкової вимоги здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких не перевищує 50 тис. грн., через електронну систему закупівель. Для таких закупівель замовник може використовувати електронну систему закупівель, у тому числі електронні каталоги для закупівлі товарів, або укладати прямі договори. Найголовнішим є те, що замовник у будь-якому випадку повинен дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель.

Слід пам’ятати, що при здійсненні закупівель вартістю до 50 тис. грн. без використання електронної системи замовник обов’язково протягом трьох робочих днів з дня укладення договору про закупівлю оприлюднює в системі «Prozorro» звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель.

Для закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тис. грн. та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 Закону (зокрема для ОТГ це вартість менш ніж 200 тис. грн. для товарів, послуг та 1,5 млн. грн для робіт), встановлений новий вид закупівлі – спрощена закупівля, яка здійснюється шляхом використання електронної системи закупівель у порядку, передбаченому Законом.

Зниження обов’язкової межі застосування електронної системи закупівель до 50 тис. грн. збільшує можливості для здійснення громадського контролю за витрачанням бюджетних коштів, мінімізує укладання прямих договорів, що не завжди є економічно обгрунтованим та вигідним, та сприяє розвитку малого та середнього бізнесу, оскільки вся інформація про закупівлю є відкритою та доступною для потенційних учасників.

Чи може замовник підписати прямий договір про закупівлю товарів (відсів та щебінь) без проведення процедури закупівлі, якщо постачальник знаходиться у найбільш економічно вигідному розташуванні до замовника?

Знаходження постачальника, на думку замовника, «у найбільш економічно вигідному розташуванні до замовника» не є підставою для підписання прямого договору.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон).

Замовник може використовувати електронну систему закупівель, у тому числі електронні каталоги для закупівлі товарів, або укладати прямі договори у разі закупівель товарів, робіт, послуг, вартість яких не перевищує 50 тис. грн.

Для закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тис. грн. та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 Закону (зокрема для селищних рад це вартість менш ніж 200 тис. грн. для товарів, послуг та 1,5 млн. грн для робіт), встановлений вид закупівлі – спрощена закупівля, яка здійснюється замовником шляхом використання електронної системи закупівель у порядку, передбаченому Законом. Випадки придбання замовником товарів, робіт і послуг такої вартості без застосування порядку проведення спрощених закупівель встановлені частиною сьомою статті 3 Закону.

При закупівлі вартістю, що дорівнює або перевищує 200 тис. грн. для товарів, послуг та 1,5 млн. грн. для робіт закупівлі здійснюються шляхом застосування однієї з конкурентних процедур, передбачених Законом, з використанням електронної системи закупівель. Як виняток та відповідно до умов, визначених у частині другій статті 40 Закону, замовники можуть застосовувати переговорну процедуру закупівлі.

Слід зауважити, що замовник у будь-якому випадку повинен дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, встановлених статтею 5 Закону.

Нагадаємо, що відповідно до статті 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель відповідно до вимог закону – тягне за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника; укладення договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених законом, – тягне за собою накладення штрафу на керівника замовника.

Якщо виникли додаткові аналогічні роботи по об'єкту (договір був заключений за результатами відкритих торгів, в ході проведення робіт виникла потреба у додаткових роботах, коригування проєкту проведено), то заключаємо договір на суму аналогічних робіт (до 1,5 млн. грн.) з підрядником, який виконує роботи по основному договору і опубліковуємо звіт про договір про закупівлю без використання електронної системи закупівель. А якщо сума додаткових робіт перевищує 1,5 млн. грн. - з таким підрядником проводимо переговорну процедуру. Вірно?

В Законі України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон) передбачена можливість за наявності визначених Законом умов здійснити закупівлю додаткових аналогічних робіт чи послуг без застосування конкурентного відбору.

Так, відповідно до п.5 частини сьомої статті 3 Закону придбання замовником товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 та 2 частини першої цієї статті, здійснюється без застосування порядку проведення спрощених закупівель, зокрема у разі якщо після укладення договору про закупівлю у замовника виникла необхідність закупівлі додаткових аналогічних робіт чи послуг у того самого учасника. Можливість і умови таких додаткових робіт чи послуг можуть бути передбачені в основному договорі про закупівлю, який укладений за результатами проведення тендеру/спрощеної процедури. Закупівля додаткових аналогічних робіт чи послуг у того самого учасника здійснюється протягом трьох років після укладення договору про закупівлю, якщо загальна вартість таких робіт чи послуг не перевищує 50 відсотків ціни основного договору про закупівлю, укладеного за результатами проведення тендеру/спрощеної процедури.

Тож у випадку виникнення після укладення договору про закупівлю за результатом відкритих торгів у замовника – скажімо, селищної ради – необхідності у закупівлі у того самого учасника додаткових аналогічних робіт вартістю, що дорівнює або перевищує 50 тис. грн. та є меншою за 1,5 млн. грн., та за наявності умов, передбачених у п.5 частини сьомої статті 3 Закону, закупівля здійснюється без застосування порядку проведення спрощених закупівель. При цьому замовник обов’язково оприлюднює в електронній системі закупівель звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель.

При вартості додаткових аналогічних робіт, що дорівнює або перевищує 1,5 млн. грн., замовник може як виняток застосувати переговорну процедуру за наявності умов для її застосування, передбачених п.5 частини другої статті 40 Закону. Слід пам’ятати, що в обґрунтуванні застосування переговорної процедури закупівлі відповідно до Закону необхідно зазначити посилання на експертні, нормативні, технічні та інші документи, що підтверджують наявність умов її застосування.

Чи не буде порушенням довантаження учасником, якого система визнала переможцем, документів, яких не вистачає? Гарна пропозиція, хотілося б укласти договір з цим учасником, але не було одного документа.

Для відповіді на запитання нагадаємо, що в Законі України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон) застосовані терміни «пропозиція» та «тендерна пропозиція».

Так, відповідно до визначень термінів згідно статті 1 Закону пропозиція учасника спрощеної закупівлі (далі – пропозиція) – пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до оголошення про проведення спрощеної закупівлі та вимог до предмета закупівлі.

А тендерна пропозиція – це пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації. Тож, тендерна пропозиція – це пропозиція, яка подається учасником на тендер за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу.

Розглянемо, чи можна виправити невідповідності в поданих документах тендерної пропозиції/пропозиції після їх розкриття.

В Законі передбачена можливість виправлення учасником невідповідностей в інформації та/або документах, що подані ним у своїй тендерній пропозиції, які виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій.
Так, відповідно до частини шістнадцятої статті 29 Закону якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником у тендерній пропозиції та/або подання яких вимагалось тендерною документацією, він розміщує повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель. Таке повідомлення замовник повинен розмістити не пізніше ніж за два робочих дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій.

В Законі встановлений вичерпний перелік інформації та/або документів, щодо яких замовником в повідомленні встановлюється вимога про усунення невідповідностей:
1) що підтверджують відповідність учасника процедури закупівлі кваліфікаційним критеріям відповідно до статті 16 Закону;
2) на підтвердження права підпису тендерної пропозиції та/або договору про закупівлю.

Виправити невідповідності, зазначені в повідомленні, учасник може шляхом завантаження через електронну систему закупівель уточнених або нових документів протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель такого повідомлення. А замовник розглядає тендерну пропозицію учасника з урахуванням виправлення або невиправлення виявлених невідповідностей.

При проведенні спрощених закупівель довантаження учасником документів з метою усунення виявлених в пропозиції невідповідностей визначеним в оголошенні умовам та вимогам Законом не передбачено.

Відповідно до статті 14 Закону замовник при проведенні спрощеної закупівлі зобов’язаний відхилити пропозицію в разі, якщо, зокрема:
– пропозиція учасника не відповідає умовам, визначеним в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, та вимогам до предмета закупівлі;
– учасник не надав забезпечення пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником.

Якщо проєктні організації мають ліцензію (сертифікати за професіями), то чому необхідно проходити експертизу?

Експертиза проєктної документації проводиться з метою визначення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо дотримання нормативів відносно створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження, кошторисної частини проєкту будівництва. Порядок затвердження проєктів будівництва і проведення експертизи наведено у Постанові КМУ від 11 травня 2011 р. № 560 “Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”.

Кабінет Міністрів України затвердив Ліцензійні умови та Перелік видів робіт провадження господарської діяльності з будівництва, які втричі зменшують кількість робіт, що підлягають ліцензуванню.
Ліцензійні умови та Перелік видів робіт провадження господарської діяльності з будівництва прийнято на виконання вимог Закону України від 02.03.2015 № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», що набув чинності 28.06.2015.

У порівнянні з попередніми Ліцензійними умовами (наказ Мінрегіонбуду від 27.01.2009 № 47), новий документ втричі зменшив кількість робіт у сфері будівництва, які підлягають ліцензуванню.

Зі списку виключені:
– роботи з проєктування, оскільки сьогодні виконавці цих робіт проходять професійну атестацію – сертифікацію;
– роботи з будівництва об’єктів І-ІІІ категорій складності;
– роботи інжинірингової діяльності, виконавці частини яких також отримують сертифікати. Нові Ліцензійні умови та Перелік видів робіт спрощують ведення господарської діяльності для проєктантів, забудовників, що будують нескладні об’єкти та для надавачів інжинірингових послуг.

Законом України «Про архітектурну діяльність» визначено, що відповідальні виконавці окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, проходять професійну атестацію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури» встановлено порядок проходження професійної атестації, а також визначено види робіт, відповідальні виконавці яких проходять професійну атестацію. До таких видів робіт належить, зокрема, інженерно-будівельне проєктування.

З листопада 2011 року по липень 2015 року професійна атестація проводилась Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

З липня 2015 року наказом Мінрегіону від 16.06.2015 № 137 повноваження щодо проведення професійної атестації інженерів-проєктувальників делеговано саморегулівній організації у сфері архітектурної діяльності – Всеукраїнській громадській організації “Гільдія проектувальників у будівництві”.

Існують сертифікати за професіями:
− інженерно-будівельне проєктування в частині забезпечення механічного опору та стійкості;
− інженерно-будівельне проєктування в частині забезпечення безпеки експлуатації;
− інженерно-будівельне проєктування в частині забезпечення захисту від шуму;
− інженерно-будівельне проєктування в частині забезпечення економії енергії;
− інженерно-будівельне проєктування в частині виконання інженерних вишукувань;
− інженерно-будівельне проєктування в частині технології будівельного виробництва;
− інженерно-будівельне проєктування в частині безпеки життя і здоров’я людини, захисту навколишнього природного середовища (екологія);
− інженерно-будівельне проєктування в частині безпеки життя і здоров’я людини, захисту навколишнього природного середовища (санітарна гігієна);
− інженерно-будівельне проєктування в частині дотримання вимог пожежної безпеки;
− інженерно-будівельне проєктування в частині кошторисної документації;
− інженерно-будівельне проєктування доріг.

Один з наведених вище сертифікатів може мати Головний інженер Проєкту (ГІП).

Чи можливо прийняти єдиний тариф (з урахуванням поправочних коефіцієнтів) для визначення вартості розробки проєктно-кошторисної документації відносно до вартості будівельно-монтажних робіт?

ДСТУ Б Д.1.17:2013 «Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво» встановлює основні правила визначення вартості проєктних, вишукувальних та науково-проєктних робіт на будівництво, а також експертизи проєктної документації на будівництво об’єктів будівництва.

Положення ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 передбачає визначення кошторисної вартості проєктних робіт від вартості будівельно-монтажних робіт із застосуванням усереднених відсоткових показників вартості проєктних робіт. Для об’єктів виробничого призначення від вартості будівельних робіт з урахуванням вартості устаткування.

Для лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури і для об’єктів невиробничого призначення розрахунковою базою є вартість будівельно-монтажних робіт за підсумком позицій 1 – 9 зведеного кошторису.

Вартість будівельних-монтажних робіт визначається на основі вартісних показників об’єктів-аналогів або укрупнених усереднених показників вартості будівництва на одиницю виміру потужності.

Вибір об’єкта-аналога здійснюється на підставі реалізованих проєктів будівництва, проєктна документація яких затверджена в установленому порядку. Для забезпечення максимальної відповідності показників об’єкта-аналога показникам об’єкта, що проєктується, необхідно дотримуватися умов порівнянності.

При неможливості визначення вартості проєктних робіт від вартості будівельних робіт, кошторисну вартість можна визначити індексним (калькуляційним) методом. Вартість визначається за використання таблиць додатка Ж ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 та з застосуванням збірників цін на проєктні, вишукувальні роботи. Вартість проєктних робіт для будівництва (крім капітального ремонту) визначається відповідно до положень «Загальних вказівок щодо застосування збірника цін на проектні роботи для будівництва» (вип. 1990 р.), які не суперечать ДСТУ Б Д.1.1-7:2013.

Метод калькуляції витрат використовують коли неможливо визначити вартість проєктних, вишукувальних, науково-проектних робіт від вартості будівельно-монтажних робіт і індексним методом, шляхом складання кошторису за формою №3-П (додаток Д до ДСТУ Б Д.1.1-7:2013).

Коли розробляють проєктну документацію? Проєктування велосипедної інфраструктури? Проєктна документація? Завдання на розроблення проєктної документації? Розробники проєктної документації? Експертиза проєктної документації? Висновок експертизи проєктної документації?

Проєктні роботи – роботи, пов’язані зі створенням проєктної документації для будівництва.

У відповідності до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №45 від 16.05.2011 «Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об’єктів» будівництво являє собою нове будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, реставрацію та капітальний ремонт об’єктів будівництва, де об’єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та/або частини, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Також, у відповідності до ГБН Г.1-218-182:2011 «Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт», поточний середній ремонт виконується комплексно відповідно до проєктно-кошторисної або кошторисної документації.

У підсумку маємо, що нове будівництво, капітальний ремонт та реконструкція виконуються відповідно до розробленої і затвердженої у встановленому порядку проєктно-кошторисної документації, поточний середній ремонт – виконується комплексно відповідно до проєктно-кошторисної або кошторисної документації.

Проєктування велосипедної інфраструктури

Для доріг загального користування велосипедні доріжки проєктуються з урахуванням вимог, вказаних у п. 12.1 ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги». В межах населених пунктів велосипедні доріжки проєктуються згідно до п. 5.3.8 – 5.3.13 ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці і дороги населених пунктів».

З 01.10.2020 в дію вступає ДСТУ 8906:2019 «Планування та проектування велосипедної інфраструктури. Загальні вимоги»

Розробники проєктної документації

Розробниками проєктно-кошторисної документації являються проєктні організації, Головний Архітектор Проєкту (Головний Інженер Проєкту) яких повинен мати відповідний професійний сертифікат Всеукраїнської громадської організації “Гільдія проектувальників у будівництві”.

Експертиза проєктної документації

Експертиза проєктної документації проводиться з метою визначення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо дотримання нормативів відносно створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження, кошторисної частини проєкту будівництва. Порядок затвердження проєктів будівництва і проведення експертизи наведено у Постанові КМУ від 11 травня 2011 р. № 560 “Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”.

Проєкти будівництва затверджуються на стадіях «Проект» та «Робочий проект» і схвалюються на стадії «Техніко-економічне обґрунтування» («Техніко-економічний розрахунок»). У разі, коли поділ будівництва на черги визначено на стадії розроблення техніко-економічного обґрунтування (техніко-економічного розрахунку), схваленого в установленому порядку, проєктна документація може затверджуватися в цілому на об’єкт або за чергами. Зміни до затверджених (схвалених) проєктів будівництва вносять на підставі завдання на проєктування.

Експертизу проєктної документації проводять експертні організації незалежно від форм власності, що відповідають критеріям, визначеним Міністерством розвитку громад та територій України (далі – Мінрегіон). Порядок формування та ведення переліку експертних організацій визначається також Мінрегіоном.

Експертизу проєктів будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів зі значними наслідками (СС3), що споруджуються за рахунок бюджетних коштів і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, проводять експертні організації зі статусом юридичної особи, які відповідають визначеними Мінрегіоном критеріям, у складі яких щонайменше 80 відсотків експертів працюють на постійній основі та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат, а також які мають філії (представництва) у регіонах, на території яких реалізуються проєкти будівництва.
Слід зазначити, що замовник сам обирає експертну організацію. Експертизу не може проводити розробник проєкту будівництва.

Експертизу проєктів будівництва об’єктів, до складу яких входять кілька об’єктів з різними класами наслідків (відповідальності), проводять експертні організації відповідно до механізму проведення експертизи щодо об’єктів з найвищим класом наслідків (відповідальності), визначеним для окремого об’єкта у складі комплексного об’єкта, що будується.

Обов’язковій експертизі підлягають проєкти будівництва об’єктів, що:
− за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
− споруджують на територіях зі складними інженерно-геологічними та техногенними умовами (болотиста місцевість, гірська місцевість);
− споруджують із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, якщо їхня кошторисна вартість перевищує 300 тис. грн (кошторисна частина проєкту будівництва).

Висновок експертизи проєктної документації

Експертна організація за результатами проведеної експертизи надсилає її замовникові письмовий звіт, який містить інформацію щодо:
− дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів відносно створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження, кошторисної частини проєкту будівництва;
− допущення помилок та недотримання зазначених вимог.

Повторна експертиза проєкту будівництва проводиться після його доопрацювання у зв’язку з необхідністю зміни проєктних рішень та/або у зв’язку зі зміною державних будівельних норм та/або вихідних даних щодо проєктування.

Загальним питанням розробки та експертизи проєктної документації в дорожній галузі буде присвячена друга частина Посібника дорожніх «хвороб», випуск якого заплановано на початок 2021 року. Наразі пропонуємо ознайомитись з першою частиною Посібника.

Хто є замовником при розробці проєктно-кошторисної документації на поточний середній ремонт, якщо дорога знаходиться на балансі служби автомобільних доріг, але проходить в межах ОТГ – обласна служба автомобільних доріг чи ОТГ?

Закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад” свідчить про те, що об’єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов’язків територіальної громади, що приєдналася до об’єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об’єднаної територіальної громади.

Відповідно до статті 20 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” місцева державна адміністрація здійснює управління автомобільними дорогами загального користування місцевого значення в межах адміністративно-територіальної одиниці.

У відповідності до статті 10 Закону України “Про автомобільні дороги” (далі – Закон) органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є:
– центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства;
– центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення;
– Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.

Автомобільні дороги загального користування поділяються на:
• дороги державного значення (міжнародні, національні, регіональні та територіальні);
• дороги місцевого значення (обласні та районні).

Автомобільними дорогами Державного значення управління здійснює Державна агенція автомобільних доріг України (Укравтодор) через обласні служби автомобільних доріг, дорогами місцевого значення – обласні державні адміністрації.

У статті 13 Закону вказано, що орган управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за якість робіт з проєктування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування та цільове використання бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування.

В свою чергу, стаття 17 Закону свідчить, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

У відповідності до статті 19 Закону основними обов’язками органів місцевого самоврядування щодо управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є в тому числі організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами, видача дозволів на прокладання нових та ремонт існуючих мереж у межах “червоних ліній” вулиць і доріг міст та інших населених пунктів. А у статті 21 Закону вказано, що органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за якість робіт з проєктування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів.

Згідно з ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» замовник будівництва – фізична чи юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку для забудови чи володіє на законних підставах об’єктом будівництва, на якому має намір виконувати будівельні роботи. Тобто замовником на будівництво, реконструкцію, ремонт та на розробку проєктно-кошторисної документації являється балансоутримувач даної дороги.

Чи можна ямковий ремонт проводити винятково повітряно-струменевим методом, а всі інші роботи з поточного середнього та капітального ремонту доріг - з використанням асфальтобетонної суміші?

Ремонт покриття з використанням повітряно-струменевого методу має свої переваги, тому дану технологію можна застосовувати з певними обмеженнями, наприклад, щодо глибини вибоїни, яка ремонтується. Виконання робіт з ліквідації вибоїн за цим методом є найбільш раціональним та доцільним при глибині вибоїни до 50 мм та площі до 1,5 м2.

Виключне використання асфальтоукладальників може бути недоцільним у деяких випадках. Наприклад, влаштування тонких шарів зносу з використанням литих емульсійно-мінеральних сумішей, влаштування поверхневих обробок, влаштування бетонного покриття та ін.

Класифікацію ремонтів наведено у ГБН Г.1-218-182:2011 “Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт”. Даний документ не є досконалим, тому розроблено проєкт нового класифікатора – ДСТУ 8747:2017 “Автомобільні дороги. Види та переліки робіт з ремонтів та експлуатаційного утримання”, який вступає в дію з 01.01.2022.

Зазначена редакція документів проходила широке обговорення та пройшла усі необхідні погодження.

Застосування будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та методи їх випробувань?

Вибір матеріалів при будівництві та ремонтах доріг покладається на проєктувальника, замовника та підрядника. Кожен у межах своєї відповідальності має визначити вид матеріалу, виробу, конструкції, які необхідно застосовувати на дорожньому об’єкті.

Але, при цьому замовникові необхідно розуміти, як провести контроль якості робіт та видати завдання на проєктування чи на виконання ремонту. Для цього необхідно звернутися до вимог нормативних документів, а саме ДБН В.2.3-4:2015 “Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво”. У цих будівельних нормах можна знайти посилання на нормативні документи, що стосуються матеріалів, виробів і конструкцій, які застосовуються при дорожньому будівництві та ремонтах, також посилання на нормативи щодо вимог до них і контролю якості при їх використанні.

Для представників місцевої влади у своїй роботі доцільно використовувати Каталог сучасних матеріалів для будівництва, ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування, розроблений ДП “ДерждорНДІ”. Саме він дозволить фахівцям полегшити пошук та вибір матеріалів, які є найбільш ефективними та технологічними для конкретних умов функціонування дороги.

Чи повинні надаватись сертифікати матеріалів при ремонті доріг, які знаходяться на балансі облавтодора, але проходять в межах ОТГ?

Балансоутримувачами доріг загального користування можуть бути обласна служба автомобільних доріг (державного значення) або структурний підрозділ обласної державної дміністрації чи підпорядковане їй державне підприємство з управління дорогами місцевого значення. Облавтодор може виступати лише виконавцем доріг (підрядною організацією).

Згідно з чинним законодавством України, дорожньо-будівельні матеріали не підлягають обов’язковій сертифікації. Проте, для підтвердження відповідності матеріалів, виробів, конструкцій установленим вимогам третьою стороною у договорі на виконання робіт можливо передбачати необхідність надання сертифікатів відповідності матеріалів, виробів, конструкцій при виконанні таких робіт.

Тобто, потрібно переглянути умови договору на виконання дорожніх робіт місцевим облавтодором необхідно та звернути увагу на наявність таких пунктів у ньому.

Як в (домашніх умовах) можна визначити якість матеріалів і їх застосування?

На жаль, в “домашніх умовах” визначити якість матеріалів неможливо.

Чинними нормативними документами передбачено методи випробування матеріалів у спеціалізованих лабораторіях, обладнаних відповідним обладнанням, перелік якого надано у нормативному документі, що стосується певного дорожньо-будівельного матеріалу. Для кожного дорожньо-будівельного матеріалу розроблені окремі нормативні документи щодо технічних вимог до них та методів випробування.

Дайджест «дорожніх» питань-відповідей для управлінців і техфахівців в рамках Проєкту «Прозорість та підзвітність при здійсненні дорожніх робіт на дорогах місцевого значення: міста та громади» став можливими завдяки Агентству Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID).

Зміст цього матеріалу є виключною відповідальністю CoST Ukraine і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.